На серці рубці не загояться просто словами,
І сльози солоними краплями їм тільки шкодять...
Так важко пробачити правду зодіту в оману
Роками думками, руками, обіймами... Годі!..
... “- Минуле” ? Було вже! У пам'яті клятви і сльози...
Ножу у спині не самотньо вже: пара до пари...
Посухою стали усі наші зливи і грози;
Громи й блискавиці сховалися в серця удари.
Зректися, розкаятись і відпустити... Простити?
А “завтра”, яке воно?Завтра усе буде добре!..
З ножами у спині, де крила були, просто жити...
Любов - є! Лиш вірші слова відпускають вже вкотре...