|
Аврора стояла у білій порожнечі. Навіть слово стояла видається недоречним. Вона наче застила в якомусь одному конкретному місці. Навколо не було нічого. «Створи свій світ». Хтось наче запропонував щойно їй цю неймовірну ідею. З чого ти почнеш? Що було такого у твоєму минулому, що ти носиш із собою наче найкращий спомин? Дивне завдання. Тут не скажеш просто так: вулиці, місто, люди … Які люди? Їм потрібно якось стати такими, якими ти їх хочеш бачити. Яке місто? Місто має свою душу, що формується століттями, і яку можна зруйнувати за одну мерську каденцію.
Почнемо з неба … Але яке небо? Коли дощить… коли «цвітуть осінні тихі небеса» … це так чудово … це коли сумно, багато роздумів, пишуться вірші … . Чи коли яскраво-синє? Це коли малюються картини, хочеться радіти новому яскравому дню … А що ж там нижче? Темно – зелений ліс чи увесь у барвах, зачарований неймовірною наче жіночою вродою молодої осені … А може море? Бурхливе, емоційне чи спокійне, заколисуюче … А може гірську річку? Що вривається у долину зі своєю особливою музикою, піснями, емоціями …
А може гомінке місто, наповнене дитячим сміхом, звуками стареньких трамваїв, вуличних музикантів … Чи таке, що щойно пробудилось, чи таке, що щойно заснуло … Але комусь не спиться. І він чи вона блукають у ньому, шукаючи віршовані чи пісенні скарби, а може просто одне одного …
Чи ці пари, що блукають у парку, шукаючи щось глибоко один в одному в очах, … чи маленькі діти, котрі перший раз у житті торкаються клавіш фортепіано, …. Чи мати, що вперше побачила свою дитину, чи батько, що несе свій скарб додому, вже мріючи про першу спільну подорож у парку, … а потім її перші кроки, перші уроки, …
Чи радість лікаря, що зміг врятувати, чи вчителя, що зумів навчити найважливішому, … чи садівника, чиї квіти вперше розцвіли, …
Чи людини, що колись втратила зір чи слух, …. І тут раптом після довгої-довгої темряви чи тиші раптом почула, побачила …
Чи нас таких дивних, часто боязливих, але раптом неймовірно сміливих, часто нерозумних, але іноді у чомусь геніальних, неймовірних, неповторних …
Красивих і відразливих, але … навіть зовсім некрасиві одного разу стають просто фантастичними … а зовсім невдахи одного разу стають улюбленцями долі …
Я не можу створити такий світ. Він уже створений … Цей наш - такий різний, такий небезпечний і такий чудовий ... Загублений нами світ ...
ID:
895262
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 17.11.2020 12:34:25
© дата внесення змiн: 15.01.2021 21:17:01
автор: Дружня рука
Вкажіть причину вашої скарги
|
Мені дуже сподобався твір. Вдале закінчення. Взагалі, своє відношення до прочитаного, мені легше виразити поетичними рядками. Дозвольте експромт:
ви чудово написали ... це ж вічний пошук ... от тільки чи погодиться людина з цим) ... щоправда, її ніхто не питає ... дякую
