Поема
Господу і Богу Ісусу Христу
із серця присвячується
1
Як лежите? як встаєте? —
почніть з простого.
Банки і глечики
не напригодяться
(вони не моляться) —
в них і заводиться...
Як легко йдуть молитви
за церковних!!
Де лиш не йдуть —
Чого ви сповнені?
Сосуд із серцем —
горілиць лягає,
В ньому огонь Христовий
як палає!!
2
Щоб ти сяйнув як блискавка —
і над чолом
в лиці землі
заворушилося волого...
і славило святого Бога...
і надривалося! — і ще гуло —
й гуло!..
І відтрамбовувавсь
такий
окрес
щоб шелести
в листочках плакали
і вдови й сироти в хатах —
балакали
що глянув Бог — як
зглянувсь!
й світ воскрес.
Нема чудес —
а гляд Твій на серцях!
Два слова Ти на скелі вибив
і світ то тягне в шиби
з хати в шиби! —
а на очах осліпленість ось ця!
Сосуд із серцем
горілиць лягає —
а в ньому Огнь! Христовий! —
як палає!!!
3
А вам Христос відкриє очі!
Відкрийте серця очі!
Він має — паводки пророчі...
Бог блискає— в безвір’ї ночі!
І кожен повзає — як хоче:
палахкотять ліси!
Барон белькоче.
Пече:
смалить і — топить
караоків.
Естрадних — палить...
Гнівить — коміків:
вже розсмішіть!
Розкрийте очі!
Хоч задом —
та розкрийте очі!
О, я із серцем! —
горілиць лягаємо —
і в ньому Огнь Христа!
це — як палає!!!
У тобі, вербо, бунька приспана
зітхає...
А склад горить:
письменник! — склад
вогню!! —
куди ідеш? в кого втікаєш?..
Таки палає і палає!
краєм палає!
й поза нашим краєм!!
Та відкрий очі!
Бог хоче.
В симбіоз ночі...
Смирення — очі відкриває.
Бога — смиренність...
Дорога ця на Рені?
Відкрий очі —
щоб бачити:
Христос в смиренні...
Христос — і світ
весь оживає...
Центр — Христос:
жовті і білі більш
не розпаляються
лиш прикликають!
Квіти — це люди —
так в раю їх знають...
а люди — діти...
Світла Дім — і то співає...
Святі, поети, квіти, діти
непсуті...
в літі...
Пекло — то в серці виникає...
Данте — то «Пекло»:
так читають...
А в мене струмінь Раю!!
Данте й мене — бо «Рай» в нас —
не читають.
Вже й не читатимуть?
Людино, що таке з тобою?
Народе! ти плекаєш вавку! цю:
возитися з бідою.
Чого ти хочеш?
Віддай же серце — і Христос
відкриє очі...
4
Чи вас я слухатиму —
а чи, може, Бога?
Тоді глядіте і судіте:
Чия подоба ви?
чий образ?
чиї ви діти??
Кого красиво слухать —
вас чи Бога?
Вдивляйтеся в себе самого.
Мене із Ним хто зміг
перемогти?
Хто Він — хто я?
Вона хто — і хто ти:
чи заперечите Її
в слові художнім перемогу?!
Тож — сходьтесь:
з мого серця —
й з крематоріїв!
(Й виводьте знову
з ям євреїв —)
За кого свідчите —
за Бога чи історію?
чи попелом?
чи ж то догматами?
чи дохлими супами — й —
консисторіями!
чи філософіями й філько-компроматами!
Ви без ума? чи —
вам ще щось пізнати?
Чи фейки в очі матері пускати?
Для чого вас родила мати!
Зло — це і злократи:
інфантилізм — аби їм без Христа!
А в вас єдина серця мова?
чи аби так?..
Совість — ви маєте?
Та один другого вже «дотискаєте»?
Вже є Новий Єрусалим —
й бійці, всі зранені, і зранені!
І те, і друге перед вами,
а ці слова — з Його,
не з Його рани??
Та ви Його удруге розп’яли б! —
Він Бог і назарянин!
Ви не пробачливі —
ви не пробачили,
а тільки чуйки-жуйки:
Воли! мені не говорить —
що я сам бачив??
Тварюгі! — й те, що друзі чули?!
Мухаммеди!
мафіо-комун-фейковість!
Я — з Слова і Крові,
і теж —
вже назарянин!..
Кого здє прикладають
хоч до рани??
5
Буде Огень
в серцях,
і буде Божа Мати.
І буде Бог
в нас світлом панувати...
15.06.2015
Київ
