О Україно! Довго ж ти ішла
Крізь війни, мори і репресій море,
Та щлях до волі, все-таки, знайшла
І позбулась російської корони.
Важкий та доленосний був твій шлях,
Не раз ти мусила і падать, і вставати,
Рясну пшеницю маючи в полях,
Доводилось останнє віддавати.
Розгублені збирала колоски,
Щоб вижити, нехай і у в’язницях,
Й стискалися до болю кулаки,
Як за моря пливла твоя пшениця.
Своєю волею ти марила віки
І шлях до неї кров’ю освятила,
Хмеліли нею здавна козаки,
Й зоря, нарешті, шлях той освітила.
Сьогодні неспокійні твої дні:
Уп’явся кігтями орел тобі у спину.
Мільйони в Раші друзів і рідні,
Але чомусь орла свого не спинять.
Тож волю власну боронить тобі
В Криму, Донбасі і в своєму серці,
Праправнуки щоб не жили в ганьбі,
Здобути її мусиш в чеснім герці!
2.12.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
