́Вербичка тихо плаче над водою,
А мальви буйно квітнуть біля хати.
Земля в любові разом із журбою,
Така родюча і така багата.
Вона наш дім, криниця та скарбниця.
Це мати, що накормить і зігріє,
Це джерело живильної водиці,
Це місце де твої клекочуть мрії,
Це світ в твоїх очах, це берегиня,
Це пращурів твоїх покої вічні,
Це посмішка щасливої дитини,
Якій ти сміло дивишся у вічі.
Не дай Господь їй бути у неволі.
Дай Боже всім щасливої тут долі.
