Сумний у нас грудень
І в свята, і в будень.
Буває нам здається,
Що й сонце з нас сміється.
А буває такий год,
Що на день, аж сім погод:
То морозить, то дощить,
А то сніг густий летить.
То дме вітер, аж пищить,
А то й буря закричить.
Бува й сонечко ясне,
День той зиму осяйне,
Іній, слякоть і негода,
В зиму різна є погода.
Надівай частіш кожуха
І ховай під шапку вуха.
Не марнуй даремно час,
Тоді й буде все гаразд.
А щоб голоду не знать,
Треба влітку не дрімать,
Бо що літом припасеш,
Те зимою і пожнеш.
Літом сил не пошкодуєш,
То й зимою не сумуєш:
Є що їсти, є що пити,
Веселіше в світі жити!
Не страшні і сім погод,
Якщо є що класти в рот.
Як дровець ще запасешся,
Той зимою усміхнешся.
Якщо часу не марнуєш,-
Літом й восени працюєш,
Не злякаєшся зими,
І житимеш між людьми!!!
Є у нас й нині курйози,
( не дощі, і не морози)...
А злий вірус і війна,
Та ще й влади кутєрма...
Є у грудні сім погод,
Про це знає весь народ,
До кінця він добігає,
Новий рік нам відкриває!..
Чудовий і актуальний вірш, Валю, про ці зміни в природі...
Хоча би жменьку сніжку і промінчик сонця, а то сірість щоденна вже втомила. Тепла і сонця Вам у душі!!!