Різдво без Снігу. Спокій, вечір і зірки.
Уже пішли мої колядники.
І знову обіймають мов стрічки,
Думки, думки, думки …
Різдво – це завжди крок вперід й назад,
Час озирнутись на прожиті заметілі,
І не турбує сум’яття принад.
Міста і села …. Білі, білі, білі …
Різдво без снігу. Щось тепер не так.
Вітер мовчить. Щось сам собі замислив
На чудернацькі виступи мастак.
Замовкли щось мої хористи ….
Здається, всі тепер на наш чекають крок.
Що скаже чудернацька та людина?
Впаде у сон, помчиться до зірок?
Знайде свої підстави і причини …
Тому й Різдво. Тому і щось не так.
Все складно, не біжіть за простотою.
Мине неспокій, хаос чи бардак ….
Надходить час, щоб бути нам собою …
А ось і сніг. Не струшуйте його.
Це мов окраса днів життя мого.
З дитинства лист, що прилетів раптово.
Люблю моєї заметілі мову …
та вже по снігу )))) Христос народився!
