Бенгальські вогні оствітили видіння,
де рік пожирає свій звивистий хвіст,
де ніч композитор, а ранок соліст -
святкових примар потайне володіння
Змикається коло під зриви салютів,
і хрускіт хребців лунає вже голосніш,
і дзенькіт пронизує ніч все веселіш -
всесвітні стогони можна прочути
Чмакають нутрощі в спільний вічний квартет,
а рік ще жере себе для рівноваги,
а змій лише мріє померти від спраги
і залишити для світу тільки скелет
