Як важко віриться-колись я був малим
Тоді в одній сорочці,навіть без трусів
Пірнув у води річки Миронихи,навіть переплив
На інший берег вибрався і що я зрозумів?
А зрозумів лиш те-води я не боюсь
І в ній немає аж ніякоі загрози!
І що я кудись вперед,вперед усе стремлюсь
І даже не болять в ногах від колючок занози..
Як я любив усе,що кругом мене!
Травичку,дерево,людей,
І я тоді не знав,що є проблеми
Що є вони в людей,комах,коней...
Не знав....І жив я без забот,
Спалив я сіно-та і чорт із ним!
Упав під лід-та без турбот
Бо просто жив,і просто радий досі цим...