Незграбний птах все метушиться
здійма крила до вершини
то стрімко пада зверху-вниз
і розриває серце-протиріччя
що сплутує шлях до мети.
Розмита стежина,туман у очах
невігластво діє у його думках
незнання того,що він мусив навчитись
гальмує ум і веде в небуття.
Тож кожен хто гляне на його обличчя
впізнає там дурня,що дзвінко голосить
поради брехливі й доносить усім
що він знає як буде,як треба чинити.
Звірі прослухавши чергову небилицю
із жалем сприймають нещасну пташину
яка не маючи звички напружувати мізки
не в змозі відрізнити політ від падіння.
