Тобі красивих слів не бракувало, почула ти їх досить за роки,
Та я б хотів щоб ти почула, слова найбільшої ваги.
Не "я люблю..." чи "ти потрібна...", в стосунках цього вдосталь є завжди,
Почути маєш ти, єдина, - Тебе я буду берегти!
Не про́йдусь я твоїми почуттями, у складнощів глухі кути не зажену,
Не відвернусь коли ти ждеш підтримки - обіймами тебе я обгорну!
Про все що в думці, вислухаю щиро, холодний розум мій на тво́їй стороні,
Тож викликам черговим долі - є досить представлятись в однині.
Ти потребуєш буть в безпеці, шукаєш захист від проблем,
Перед тобою стану я стіною, котру не про́йде жоден із гидких нікчем.
Бо ж бережуть лиш найдорожче, лиш те, чому нема ціни,
І жодних сумнівів немає, моїм безцінним найдорожчим стала Ти!
Я би хотів, тобі одній це сам сказати,
Тримаючи за руку, ніжно в очі промовляти,
Та це є ті слова, які лиш тільки раз говорять,
І я, це все, уже колись,.. комусь,.. сказав.
Душевно! Нехай почує...Життя складне...І ми всі немов в театрі.... виконуємо кожен свою роль.Буває губимося в часі...літаєм о в минуле і слова ті згадуємо знов...
З Святами Вас!Удачі!
Чудова поезія! 
Натхнення Вам! 
дякую)
