В чарах кохання, було дівування,
мене в майбутнє вело,
Були розмови і чарування,
як же давно це було...
В чарах кохання тоді пливла я,
єство хотіло любить...
Втіху й надію я відчувала,
сім"ю хотіла створить...
Все було добре, взаємне кохання,
я відчувала щомить...
Як в небі зорі, світлі розмови,
як же було не любить...
А на весіллі мама зітхала,
щось їй здавалось не так...
Незадоволена, та все ж мовчала,
біль відчувала в грудях...
Вечори й ночі повні любові,
нас у майбутнє вели...
Карії очі, чорнії брови,
нас ніби крила несли...
Ріка мелодій грала й співала,
і ми щасливі були...
А мама мовчки спостерігала,
не розуміли її ми...
Напевне мама щось відчувала,
непередбачуване...
Та якось ранком вона сказала:
"Знову війна, діти, йде!.."
В чарах кохання і розставання,
він на війну пішов...
Болі печалі, віра й чекання,
щоб він живий прийшов...
Війна навіки нас розлучила,
тепер його вже нема...
А я без нього сина родила,
буду ростити сама...
Мені поможе, звісно, матуся,
серденько в мене болить...
Йому розкажем я і бабуся,
будем без нього ми жить..
В чарах кохання без сподівання,
мене у мріях несе...
Сину увагу і піклування,
хай він в любові живе...
Кого крилом торкнулася війна,той знає ціну життя,може співчувати,співпереживати,кохати,мріяти і йти далі з високо піднятою головою.Слава сильним ,думаючим.Слава героям,захисникам!Низький уклін матерям,жінкам і їхнім коханим,які вірять і чекають і бережуть пам"ять про рідних.
Слава героям, українцям.
Воїни захищають УКраїну, рідний дім.
Так чому українці не захищають свій Рід, чому довіряють себе чужім людям. Чи проснуться, чи потиху сконають в чужих обіймах.
геометрія відповів на коментар Сокол, 20.03.2021 - 20:45
Дякую,Сокол!Все в житті буває, та й люди всі різні, і кожен дивиться зі своєї колокольні, а безлад "зверху" йде...