У сусідньому будинку добре видно мою кімнату.
Мене не лякає це, хоча має...
На верхньому поверсi, на балконі, стоїть сусід – спостерігає.
своїми очима заходить до мене, мов у палату.
Я не бачу обличчя його, лише контури тіла,
бо на вулиці ніч і дощ накрапає.
Синоптики кажуть: "Зима лише сніг має",
вам вiдповiм: "У серці моєму не полотно біле".
Також його балкон має друга - світло,
який заважає мені роздивитись людину,
яка спостерігає за мною через вітрину,
наче ми у супермаркеті де я пиво.
Мій нічний сусід у руці тримає цигарку.
Крім цигарки тримати він більше нічого не вміє.
Хто тоді йому збудував новий балкон? Він є мрія
десятирічної дитини з провінціалу.
Незваний гість довго стояв на балконі
заглядаючи у вікна чужої історії,
він заходить до них, мов у таємні лабораторії,
і пишається тим, що сусіди в його полоні.
Тому щоночі, рівно о двадцять третій,
я ловлю його погляд на нашу квартиру.
Він вивчає кожен куток без упину.
І не має гадки, що він у моєму куплеті,
як би це не було смішно, рівно о двадцять третій.
30-31.05.2014
