Був сусід у нас дивак,
Зрозуміть його ніяк,
Не вдавалося нікому,
Молодому і старому,
Ані жінці, ані дітям,
Ані друзям, ні сусідам...
До роботи був мастак,
Не втрачав він часу так,
Як ніхто було й ніколи,
Йшов з роботи він додому,
Звісно й друзі були в нього,
Як і він теж диваки,
Нерозлийвода таки...
В вихідні збирались разом,
Ловить рибу ішли часом,
В один кошик рибу клали
Всім порівну розділяли,
Віддавали всю жінкам,
Й не робили тарарам.
Жінки смажили й варили
Дітки з радістю все їли,
Не сварились, не кричали,
Батьків вони поважали...
Так збігав за роком рік,
Вже й поважний прийшов вік,
Захворів один із них,
Другий вражено притих...
Другу помагав й сім"ї
У їх горі і біді...
Друга друг відвіз в лікарню,
Лікували, ніби й вправно
Чоловіка все ж не стало...
Другий довго сумував,
Сім"ю друга чатував,
І як міг допомагав...
Якось так в житті вже сталось,
З друга жінкою з"єднались,
Жити разом почали,
І щасливими були...
Розуміли, що це зрада,
Та любові не завада...
Розуміли все вони,
Та спинитись не могли...
Бо колись в молоді роки,
Почуття мали глибокі...
Та не так життя їх склалось,
Як хотілось, так не сталось...
Вийшло все, до навпаки,
Доля, мабуть, це таки...
Хоч у зрілі вже роки,
Зрозуміли все вони,
І вже більш не розлучались,
Щастя їм вже усміхалось...
Так буває у житті,-
Хочте вірте, хочте ні!..
Дякую,Ганю!У моєму селі після війни багато молодих вдів залишилося, то любителі еротики не зівали, і до вдовичок забігали, якось може ще й про це я напишу...
