Тату! Знов без вас весна наступає,
Різнотрав’ям на вашій могилі буяє.
Ви – пішли. В серці в нас залишилась печаль,
А в душі невимовний відчай, жаль.
Тату! Час невгамовно біжить.
А роки пролітають, як мить.
І навколо змінилося все,
Та життя, без оглядок, далі йде.
Вже дорослими з братом ми стали,
В серці біль уже трішки приспали.
Й слово «тато» не так уже серце ятрить
Й слово «тату» знову я змогла говорить.*
Тату! Я кохання своє пострічала,
І весілля, без вас, вже гуляла.
Як хотілося, тату, мені,
Щоб із нами раділи і ви.
Ваші внуки уже підростають,
І потроху про вас вже питають.
Та нажаль, не судилося вам,
Усміхатися їхнім словам.
Тату! Вас ніколи ми не забудемо,
Пам’ятати ми вас завжди будемо.
Дітям, внукам про вас ми розкажемо,
Й фотографії ваші покажемо.
(* примітка – мається на увазі «тату» до свекра)
Надія Гуржій
Квітень 2021р
