Є світ пізнання, й світ болота.
Натхнення і попсових вІршів,
Що для оцінювань голоти
Лише руйнують спільну тишу.
Є віра в предків, віра в настрій,
В моноетнічність всіх живих.
Є віра в правду і у волю,
В невідворотність наших лих.
Є віра в жінку і у сина
В доньку і праотця небес.
Мені потрібна віра в силу,
В свої думки, щоб я воскрес.
Якщо невидимий - щасливий
Як дуркуватий - маю сенс.
Бо світ кривий і ми у ньому
Провадимо себе у склеп.
І цей короткий шлях до склепу
ЗмочЕний має бути кров'ю
Усіх, хто мені диктували,
Де моя правда й моя воля.
Я сам вирішую, кому
Сказати, щоб наповнив келих.
Кого спитать про поцілунок,
З ким помолиться про померлих.
Я сам верстаю календар
До понеділка крізь четвер,
І всім, які не заважають,
Але з якогось дива знають,
Своїх бажань мені штовхають,
Кажу: чекайте, я не вмер.
