Незалежність - так гордо звучить,
Так звитяжно звучить вічне слово,
Кожен прагне пізнати ту мить,
Коли зникнуть неволі окови.
Дочекалися... Тридцять літ-зим
Україна святкує свободу,
Але мрії розвіяльсь в дим,
Ми не стали єдиним народом.
Чи у кожному серці любов?
Важко відповідь дати - омана...
Там за волю рікою ллють кров,
Тут жевріє народність туманна,
Вчили нас, що нема волі там,
Де зрадливість гуляє шляхами,
Але знову ми вірим катам,
Котрі хочуть здаватись братами...
Мова голосно-тихо звучить,
Вона волі зазнала, а чує,
Як ворожа все ж поруч кричить...
І звивається, гордо гарцює...
Як же можна любити якусь,
Коли є наймиліша у світі?
Я з тобою і плачу й сміюсь,
Я тебе буду вічно любити!
Твоя мова - молитва свята,
Твої землі - то рай, дивовижа!
Горда, мила, складна і проста,
Тебе в серці навіки залишу!
Якби кожен із нас ту любов
Беріг в серці своєму святинно,
Жоден ворог би нас не зборов...
Слава тобі, країно єдина!!!
