Вібратися б знову у листя широке
І в горах просторих залишити кроки.
Хай хмари солодкі навіюють спокій,
А я десь під ними, іду карооокий.
Напитись б води зі смаком туманів,
Ще б хліба із сіллю з рожевих лиманів.
Інколи добре позбутися планів,
Й натомість слухати крила сапсанів.
Схилитись б у ніч, упасти б з дороги,
Гілля ялини класти під ноги,
Погляд втопити у далечінь.
Дякую друже, добраніч. Амінь.
А потім, як час вертатись до дому,
У грозах омити б зібрану втому,
Й заплющити очі в радісну мить:
Сьогодні на диво хочеться жить.
07.08.2021
Стаськів М. А.
