Задощила осінь ... Задощила...
І тумани землю облягли...
Вмивається красунечка- калина,
Щоб кетяги свіженькими були.
А сонця ще так хочеться калині ,
Щоби налились соком ягідки.
Стоїть красуня в полі при долині,
Де край села видніються садки.
Замріялись , стоять собі розкішні ,
Плоди додолу ніжне гнуть гілля...
Осінній дощ похлюпує , паріще,
Ним вже упилась матінка-земля,
В небі тужливо десь курли лунає ,
Нам шлють своє прощання журавлі...
Жовтіє лист й поволі облітає...
І мокрий припадає до землі .
То осінь вже в свої права вступила,
Вона примхлива й чарівниця теж...
Ліси й сади , немов позолотила,
Її красі ціни немає й меж !
