Ті очі чарівні - одні на Землі
Ніжним оксамитом укриють жалі,
Сонячним полиском ясна струна
В душу проникне, до самого дна
Темним бурштином вирує туга
Сила нестримна до них притяга,
Туманом п'янким спраглий дух обійма
Вулканом лавина у серце ввійшла
В полоні тримають... до щему сльози,
Чи доля дозволить нарешті прийти?
А болем таврує...хоч краплю роси...
Кличуть мовчазно...від мене не йди!
