СТАРИЙ ГОРІХ.
Горіх старий сухим гіллям рясніє,
Кора поморщена і мохом поросла,
Стоїть сумний, один серед подвір'я,
Під ним колись хатиночка була.
Хатинка глиняна, під стріхою з соломи,
Віконечка ,маленькі ,як бійниці
І двір ,наповнений дитячим гомоном,
Відро і жовтий кухлик на криниці.
А там ,під накриттям ,плита стояла,
Повидло з груш у казані кипіло,
Бабуся пінку нам у мисочку збирала
І пахло димом, дрова тріскотіли.
А на горісі гойдалка з мотузки
І дощечка,що завжди випадала,
Ляльки із косами, що з кукурузки,
Їх потайки ламали й заплітали.
А вечером тягло туманом з ставу,
Шпориш мокрів прозорими сльозами,
Бабуся під горіх на столик ставить
Велику миску з запашними галушками.
Нічого вже немає ,крім горіха,
Один стоїть ,як в полі воїн ,сирота,
І сниться йому, як мені, з хатинки стріха,
Повидлом пахне і димить плита...
