Тріпоче знову сильна злива,
І дощ все стукає в моє вікно.
Я забобонна, але краплі з неба
Нове малюють і прекрасне полотно.
Тріпоче... не кричить, не плаче,
А зрощує новий і чистий плід.
І падає на землю так терпляче,
І затирає купу людських бід.
Перемагати - в її тоненьких жилах
Оновлення за нею тягне слід...
І чорноту, як епідемію, на схилах
Збирає... Не дає зробити хід...
І повсякчас я піднімаю в небо очі...
За зливою клекочуть журавлі.
Шукаю я не дня, а райдужної ночі,
Щоб полетіти на її крилі...
