А в тому домі, там у ньому,
Тихо так, і в той час гнів.
І зовсім їм все не по чому,
Вони лишили дітей снів.
Ти бачиш небо, бачиш зорі,
Пливеш по океану всіх світів.
А їхні очі зовсім кволі,
І їм не милий власний крів.
Чому так сталося, чому без долі?
Як вийшло так, чому без мрій?
Бо вони не знали в житті любові,
Ще й марнували час весь свій.
Тепер пізнай, ціну свободи,
Знай, що буває темний бік.
Не будеш ти тонути в броді,
То й не пізнаєш гіркий вік.