Крізь гілки яблунь сягає погляду, Велич Успенського соборна, Доступний вдень та вночі для погляду людського, Адже без нього немислиме стародавнє місто. Парить легко в тиші купол, Виблискує світлом зірок та сонця. Тут золото увінчує шоломи веж, Стоїть собор і ветр йому не страшний, Хрест уперто небо і хмари підпирає своїми силами, Сади цвітуть - до вагомих врожаїв. Крізь гілки яблунь сягає погляду людського, Творіння Успенського собору, Повіки минають, Дзвін оголошує радість вироку - Успішна праця не страшний ворог.
