притча
Жаба і Скло
– Яке ж ти жорстоке стерво! – сказала Жаба Склу, коли підступила ближче.
– … ти жорстоке стерво! – Скло на мить втратило самовладання, а потім знову зробилося мовчазним і прозорим.
Пісок і Жаба
– Краще Піску немає нічого на світі! – Жаба занурилася у вологий Пісок на березі річки і тільки її спостережливі очі залишалися надворі.
– Це коли я вологий і прохолодний, – Пісок уловив подих Вітру, відпустив одну Піщинку і та вітрилом приводнилася на рогівку Жаби. – А якщо мене добряче нагріють, то можу стати Склом!
Скло і Вітер
– Лежи і не патякай, - Вітер почув розмови внизу, тяжко зняв корону і витер чоло. – Ти вже колись був Склом, та не повірив мені, що літати зі мною зможеш не довго, а тепер он тільки крапинками виблискуєш.
– Ні-ні, дякую, досить! З мене досить! Тепер я – природа! – Пісок, який колись був Склом, відірвав погляд від Вітрової корони, що той тримав у руках, і чомусь голосно зітхнув.
***