Не розумію більше я
Не бачу мрій у снах своїх
Давно забув її ім`я
Де смак відчую уст твоїх
Чомусь без неї світ темніє
Душа палає, ніби змій
Із серця полум`я марніє
Але тепла смак вже не мій
Він не дає мені зігрітись
Поглинув спокій, лиш зітхання
Луна, й не може припинитись
Нагадує моє кохання
Знов квітне думка і літає
Мов птах, не можу помилитись
Вона вже більше не чекає
Мені не може посміхнутись
Чого чекав, навіщо мріяв
Кого я бачив в снах своїх
За ради чого серце втратив
Не дочекавшись слів твоїх
Без тями долю покохав
Що завела в кінець тонелю
Для неї душу зберігав
А вийшло так, що тільки мрію
Не б`ється серце і не гріє
В лід почуття і пристрасть хоче
Перетворить, душа лиш мріє
В кохання наше і тріпоче...
27.04.2006 (Яресько Я.М).
