Поля безмежні зорані тягнулись,
По небу хмари скупчено пливли.
Весняні первоцвіти білим цвітом
У молодих дібровах зацвіли.
Їх аромат розвіювався з вітром
І пахощами ніжними п'янив.
Туманів пелена лягала,
Немов би молоко в повітрі хтось розлив
І по весняному рілля вже парувала,
У паростках густих озимина.
Відтанувші сніги в потоках
Вбирала спрагла, зорана земля.
З-за пагорба береза виглядала,
Замріявшись у весняних думках.
У кришталевих росах засіяли
Бруньки тендітні на гнучких гілках.
Здавалось, що скрипаль чарівну
Мелодію весняну вигравав.
Вітер, заслухавшись в акорди ніжні,
Затих у вербах, ніби задрімав.
Над сонними левадами лелеки
Весняну звістку з клекотом несли,
Забувши про усі невзгоди,
До рідних гнізд вертались з чужини.
Туман розвіявся в яскравій позолоті
Торкнулись промені вологої землі.
Немов прокинувшись від сну міцного,
Усе купалось в веснянім теплі.