Елегія (гекзаметр і пентаметр, але не елегійний дистих, сасі)
_UU_UU_UU//_UU_UU_U
_UU_UU_//_UU_UU_
_UU_UU_UU//_UU_UU_U
_UU_UU_UU//_UU_UU_U
_UU_UU_//_UU_UU_;
Небо осіннєє добрістю мирною сяяло днини ,
Що обережно тебе, подружко ніжна зірок,
Несла назустріч тривожному духу моєму в перлинах
Радости тихо-блаженної, наче самую богиню
Мудру Атену святу; наче ружовий струмок.
Ввесь огенями палаючи, я залишався несміло
Деся в далеких кутках. Сяєвом ніжним твоїм
Я милуватися звіддаля вирішив чомсь неодмінно;
Ти ж подивилася виразно в очі мої пожвавілі,
Тихшою стала одраз і усміхнулась мені.
Думи напали щасливії на бунтівничого мене,
Тіло зблідніло моє, землю втрачати почав,
Тільки утримався чудними силами вишнього неба,
Зникла-втекла променистая, ти полетіла далеко,
Швидко взмахнувши крильми, маро солодка моя.
