Ми на своїй землі, і ми не відступаємо!
Полиште ці надії, кляті, вбогі москалі,
Ми всі позиції і задуми ворожі знаємо,
І знаємо по що і як сюди ви всі прийшли.
У казку про «не знав, блукав, учився я»
Ми вже не віримо давно!
Іде війна страшна, кривавая -
І справжня бійня, а не як в кіно!
Хотіли бути ви героями?
Хотіли за день нас перемогти?
Натомість стали всі «ізгоями»,
На нашій, на своїй і на чужій землі.
Хотіли владу показати ви?
Кричали: «Можем повторить!»
Та вже нічого більше не можете
Лишилось вам тікать, або самім себе убить.
Давайте так, щоб кулі ми не тратили,
Ви йдете у полон, або до себе за межу!
Як ні, то добривом ви станете,
Бо нам вже треба починати посівну.
Москалику, повзи до себе в хатоньку.
Боїшся бідності, наруги і тюрми?
Не бійсь, цього не слід тобі боятися
Бо смерть страшніша від вкарїнської арти.
Тікай убогеньке, тікай далекеє -
Рятуй своє нікчемнеє життя!
Лікуй свій мозок, дух і серденько,
Допоки цілі ріки, тіло й голова.
18.03.22
