Сплітаються ліани у Гвінеї
Подібно тому, як сплелися ми.
Світогляди його із нею
На строк сплелись тілесної тюрми.
Пружинно я стою в твоєму лоні.
Подерши спину, хвилею сидиш.
Сплетіння — це як лінії долоні,
Відмінність: ми — до ранку лиш.
А може, й ні — турботам «зась» ми скажем
В передчутті незвіданих утіх
І пози-вузлики нові зав’яжем
Із тулубів, і рук, і ніг.
Ось знову чую твій нестримний стогін.
Ну, не кусай аж так мої вуста!)
Оргазм до нас надходить спільним строго —
Кохання музика свята.
Ми заснемо ліанами на ліжку,
Котре вже вкрито променями дня,
Вночі і вранці скуштувавши трішки,
Як щастя час обох пройняв.
16.10.2012