Життя ішло, і люди всі щасливі,
Лиш чутно сміх дитячий дзвінко з-за вікна.
Та щось летить у дім по небосхилі –
Знаряддя "визволення, миру і добра".
Ракети "мирні" розірвались у квартир,
Караючи усіх, вина чия –
Це народитись у своїй країні,
Бажаючи лиш вільного життя.
За це сповна "неонацисти" поплатились,
З останніх сил каміння підійма.
Вони гукали, плакали й молились
Шукаючи близьких серед каміння й скла.
"Спецоперація" почалася успішно:
Будинки знищені, обірвані життя.
Бо бути українцем видно грішно,
І в цьому нам потрібно каяття?
Але не довго буде темрява ходити!
Пропаде як і ніч від світла дня.
І будемо ми далі вільно жити!
В країні вільного і мирного буття.
