Світ збожеволів
Без сенсу буття...
Я більш ніколи не побачу вуста
Тво́ї думки більш мені недоступні
Марно чекаю почути слова:
"Скоро мине, більш не буде боліти"
Скоро відчуєш мої почуття,
Скоро не сказане, не почуте, забуте,
Знов відродиться у мо́їх думках.
Скоро почуєш надривний мій крик
Знову відчуєш, наскільки болить
Більше терпіти, мовчати не хочу
Маєш ти знати всю правду про тих
Тих, хто без страху, без болю живе
Тих, хто навчився кохати безжально,
Тих, хто не ранить гіркими словами,
Знають, що відчуває душа
Знають, як важко нині прожити
Щасливе, спокійне й прекрасне життя.
Знаю, що й я колись буду кохати
Не побоюсь показати чуття,
Не побоюсь оголити всю душу,
Глянути у вічі, і довірити все...
Знаю, чекаю, й надіюсь на це...