Людина - це колодязь із емоцій,
Їх джерело заховане углиб.
Прозорістю думо́к в чужому оці
Вода життя із дна вночі зорить.
Людина - це колодязь надглибокий.
Чим більше ярусів - складніше буде жить.
У темну яму лиш цікавості охочий
Бажає зазирнути, щоб попить.
Людина - це колодязь не усохлий.
Там, де вода з'являється умить.
І спраглих оживити перехожих,
І вилікувать душу, що болить.
Людина - це колодязь, що клекоче.
Те, що всередині незримо маячить.
Лякають темні води, жах шепоче,
Для незнайомців - непізнаний цілий світ.
Людина - це колодязь днів і ночей,
Останній прихисток самітників пустель,
Прихований тайник природних течій -
Це цілий Всесвіт різнобарвності осель.
