Здається менше й менше залишається між нами
Самих нас, тих які зустрілися вже так давно
Слова натхнення, віри стали знову лиш словами
Перетворилися на тих від кого бігли ми на зло
Не ті зовсім які були раз зустрічаючись на тиждень
Немає тих хто прагнув так в обіймах потонуть
Блукає знову в душах наших простий злидень
І день чекаємо коли пройде щоб знов знов заснуть
Не ті за кого так боротися обом хотілось нам
Серця не б’ються сильно так у поглядах розлуки
Здається ніби кожен став як і раніше зовсім сам
Долоні опускаються спокійно, серця німі стуки
Не ми, уже не ті якими доля нас звела в коханні
І все частіше сум у погляді, і поцілунки без вогню
Невже усе, що так шукали спопелилося в бажанні
Не хочемо ми вірить в правду ніби в маячню
Відштовхуєм себе самі коли потрібна так порада
Але іще не так давно готові були душу боронить
Віддати серце друг за друга і були немов відрада
А доля все снує тепер, серця нам хоче роздавить
І знову нам здається повернути зовсім неможливо
Нічого, а горіло серце свіжим полум’ям завжди
І хочемо відчути натяг струн у душ які вразливо
Чекають вогню дотик, що залишить знов сліди
Прокинутись, і зрозуміти, сон лише попереджає
Що все в руках своїх тримаємо, життя лише одне
І кожен сам для себе рішення складні приймає
Близьких кохання відчувай, і тебе щастя не мине
08.07.2022. (Яресько Я.М).
