Тілами небо обіклали хмари –
Густі та сірі, як кисіль молочний.
Помітив вітер вулиці, бульвари,
Складає план захоплення покрочний.
А склавши, йде в атаку, мов наїзник,
Мечем махає, надимає груди,
Свист подає гучний, протяжний, грізний –
Ховаються коти, собаки, люди.
Поспішно пташка до гнізда ступає,
Скасовує концерт свій благодійний.
А вітер дзьобом хмари колупає,
Пускає дощ із них – рясний і рвійний.
Недовго землю піддає купелі.
Хтось додає до чаю липню чарів.
Він п’є, стягає сонце із постелі -
Воно міня вид вулиць і бульварів.
Знов люди повнять їх, коти, собаки.
Птахи дарують звуки їм високі.
Кущі, дерева одягають фраки.
Земля у груди набирає спокій.
Помітив - міток наставив.
Чудовий вірш! 
