Хто сказав, що любити так просто,
Не повірю тому, всяк бува.
Випускають шипи свої гострі
Кимось вражені наші сердця.
Не боюсь я пораненим бути,
Лиш уразити страшно тебе.
Хочу жити не тільки минулим,
А й теперішнім, що не мине.
Обіцяв же, любити нестямно!
До останніх хвилин, все життя!
Хто ж виконує, ті обіцянки?
Хто кохатиме, якщо не я?
Хочу мріяти разом з тобою,
Хочу бачити щастя в очах.
І розправивши складені крила,
Підійматись угору, мов птах.
І кохатися палко, без тями,
Мов уперше і через роки.
Та прокинувшись знов на світанні
Ледь торкнутись твоєї руки.
І дивитись, як діти зростають,
З кожним роком, радіти за них.
Проводжати, коли відлітають,
Зустрічати із вирію їх.
І радіти за них, коли успіх,
Прийде, як нагорода за те,
Що робили завжди, як потрібно
Не діливши складне на просте.
І в години тривог бути поруч,
Ще підставить плече до снаги.
Та почути від них знову, й знову:
"Щиро дякуєм, рідні батьки!"
Зрозуміти, що любиш - не важко,
Зберегти, те що маєш - складніш.
Дуже хочеться вірити в краще,
Й пам'ятати, що було раніш.
Скаже хто, що любити так просто,
Посміхнусь я тому, й промовчу.
Зрозуміє для себе, хай кожен,
Простоту або складність шляху...
(23.10.2011 р.)
ID:
953301
ТИП: Поезія СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний ВИД ТВОРУ: Вірш ТЕМАТИКА: Любовна та інтимна лірика дата надходження: 14.07.2022 21:30:13
© дата внесення змiн: 14.07.2022 21:30:13
автор: Kito
Вкажіть причину вашої скарги
|