Чи вартий того, щоб тобою збудити весну?
Пірнути у ранок, скуйовджений сизим туманом?
Мій з посохом шлях, зорепад почуттів перетнув.
Ще здатна втекти в лоно лісу, не вгрузла в оману.
Потуплюю погляд, магічний в душі ритуал.
Зирну лишень в очі – дістану насіння з лушпинням.
Розплата жорстка, встати поряд, коли б не призвав,
Для сущого, зникнути, вмерти, до миті прозріння.
Потуплюю погляд. На паузі ґречна любов.
Ті ж граблі, ті ж рухи, бажання, для лобу – та ж втрата.
І шанс, через тебе пізнати буденний світ знов.
І вляпатись в пристрасть. Ох, знати б, що ти того вартий.
