Затихла музика для нас...
І осінь зупиняє вальс...
Під шум дощу шепоче ностальгія...
З дерев сріблясте листячко злітає...
Шовкові візерунки картинку вистеляють...
Що ж відбувається в закоханій душі?
Відгукується стогоном кохання аритмія...
У фарбах осені- окреслено портрет...
У візерунках сховані коханий силует...
Ні! Ні! Ти не життя моє! Лиш мрія!
Малює дощик невеличкий
Кохані очі у вікні...
По серцю бігають сльозинки
На заплаканому склі...
В душі холодний виє вітер,
Немовби грає заметіль,
Вона із ним- єдина свита,
Що з серця вириває біль...
Зачинено в руці шматочок- такий маленький папірець...-
Один лиш порух у відчинене віконце-
І всі страждання- нанівець....
