А дим густий клубився під пером -
Такий п'янкий і дуже одинокий.
А Гіпноз очі закривав крилом,
Показував малюнок однобокий.
Синіли зорі десь у височі,
Планети горизонт не покидали,
Небесний пастир зарубив ключі,
Якими закривав небесні брами.
На тихім вітрі шурхотів все лист,
Собаки вили й цвіркуни співали,
І було чути десь далеко свист,
Що коні двоколісні видавали.
Момент прекрасний чорної мари,
Ця пісня Нікті високосвященній.
О темряво! Ніколи не згори!
Лиш будь зі мною в думці утаєнній.
