⠀
Спозаранку, мов після ремонту,
Пахнуть фарбою ве́рстви дворів,
І прозора стіна горизонту –
В білих молдингах прожекторів.
⠀
Офіцерів призвавши запасу,
З чергування додому йде ніч,
І в кінці комендантського часу,
Суне фронт дощовий всім устріч.
⠀
Як з пахви́ аж до ма́ківки зго́лить
Пізня осінь, чи рання весна,
Сміло місто прокинеться знову,
Хоч його й отруїла війна.
⠀
Ось – гуляє дідусь з далматинцем,
Ось – упала зоря на поділ,
Наче я доторкнувся мізинцем
І до ві́друху Бога призвів.
⠀
Що горіло в пітьмі, те загасло,
Обернулось на ко́рисне зло,
На узвозі андріївськім рясно
Сонце я́сну олію злило́.
Пролило, чи злило – як нормально,
Не прийняв бог, мовляв, – забери
Речмішок з головою Михайла –
Я по спуску й поніс догори...
⠀
Автор Alexandr Kabanov
Переклад Yurii Shybynskyi
ОРИГІНАЛ
Ранним утром, как после ремонта:
пахнет краской сословье дворов,
и прозрачна стена горизонта —
в белых молдингах прожекторов.
И призвав офицеров запаса,
ночь уходит с дежурства домой,
и в конце комендантского часа —
надвигается фронт грозовой.
Полысев от макушки до паха,
поздней осенью, ранней весной —
этот город проснётся без страха,
но отравленный долгой войной.
Вот — гуляет старик с далматинцем,
вот — упала звезда на подол,
будто я прикоснулся мизинцем —
и в движение бога привёл.
Что горело во тьме — то погасло,
превратилось в полезное зло,
вот, и солнышко — ясное масло
на андреевский спуск пролило.
Или, может быть, всё же — пролило,
бог не принял, а я не отверг —
вещмешок с головой михаила,
и по спуску понёс его вверх.
27.09.2022.
⠀
ID:
961092
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 27.09.2022 21:42:09
© дата внесення змiн: 27.09.2022 21:42:09
автор: Юрій Шибинський
Вкажіть причину вашої скарги
|
