Скажи чому твоя краса жагуча,
Чому така палка, й така пекуча,
Чом чорні очі пронизають мою душу,
А тіло рветься, що триматись мушу.
Чому скажи волосся твоє чорне,
Мов ніч пекельна, що без тебе досі,
Чом щось ворожать ці вуста палючі,
Медвяним шепотом сирени гублять душі.
Скажи чому твоя безкарна збруя -
Твоя постава, шия, твої груди,
Така смертельна, мов той яд пекучий,
Та все одно бажаний і жагучий.
О ти, Марія, Матір Божа, чуєш,
Чому дочка твоя, мов ніж у моїх грудях,
Чом не сестра, ні друг, не жінка вірна,
Ні, губить душу погляд цей повільно...
(Марічці)
