⠀
Починати я звик з листопаду,
Закінчати ж під сніг у вікні,
Та облудливі боги джихаду,
На світанні явились мені.
⠀
Вздовж по небу із крові та нафти,
Над полями прийдешніх боїв,
В чорних коконах смерті та яви,
Вкрай загострених з різних боків,
⠀
Линуть долю змінити для мене,
І без помпи качати права,
Під повітряні в бризках сирени,
Підбираючи миттю слова:
⠀
Ми - в темно́ті освідчені лиця,
Всяким бідам ведуть що лічбу,
Знай, що вашій війні ще тягтися,
Хоч диктатор і буде в гробу.
⠀
Склеїть вітер калюжі навколо,
Віддзеркалять вони ліхтарі,
Згине ворог розбитий зоко́ла,
Та відродиться знову внутрі.
⠀
Подивись крізь пустелю розлуки,
На інакший, можливий розкла́д.
Ось, іще ненароджені, внуки,
На врагів із окопу глядять.
⠀
Що могутню статуру Джедая,
Покриває імперії слиз...
Раптом ніжно дружина штовхає,
Обіймає й шепоче - прокиньсь.
⠀
Я схопивсь, у снігу весь, під небом,
У снігу золотої листви,
Поміж берегом і оберегом,
Про які не вчували ще ви.
⠀
Це є царство моє і порфіра,
І земля, що найближче всього́,
І вона - не з російського миру,
І вона - не від миру цього.
Автор Александр Кабанов
Переклад Yurii Shybynskyi
⠀
ОРИГІНАЛ
Я привык начинать с листопада
и заканчивать снегом в окне,
но коварные боги джихада
на рассвете приплыли ко мне.
Вдоль по небу из крови и нефти,
над полями грядущих боёв,
в чёрных коконах жизни и смерти,
заострённых с обоих краёв.
Появились — судьбе на замену,
и без помпы качая права,
под воздушную в брызгах сирену —
на ходу подбирая слова:
Мы — во тьме просвещённые лица,
всяким бедам ведущие счёт,
знай, что ваша война будет длиться,
даже если диктатор падёт.
Ветер склеит подсохшие лужи,
и они — отразят фонари,
сгинет враг, побеждённый снаружи,
чтобы тут же воскреснуть внутри.
Посмотри сквозь пустыню разлуки
на иной, вероятный расклад:
вот, ещё не рождённые, внуки
на врага из окопов глядят.
Вот могучее тело джедая —
покрывает имперская слизь,
и вернулась жена молодая,
и, обняв тебя, шепчет: проснись.
Я проснулся, усыпанный снегом,
подгорающим снегом листвы,
между берегом и оберегом,
о которых не слышали вы.
Это царство моё и порфира,
и земля, что мне ближе всего,
и она — не от русского мира,
и она — не от мира сего.
25.09.2022
ID:
961093
ТИП: Поезія СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний ВИД ТВОРУ: Вірш ТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 27.09.2022 21:45:48
© дата внесення змiн: 27.09.2022 21:45:48
автор: Юрій Шибинський
Вкажіть причину вашої скарги
|