Присвячується моїй улюбленій групі дитинства.
У кожного в душі є струна натягнута
на ній ми граємо поки не порветься
і ми на голі почуття пісню вдягнемо
тоді акорд завзятий у натовп увірветься...
Поки ще не порвалася в душі струна
хоч інколи буває скиглить соло на гітарі
і AC/DC в житті нехай голосно луна
ми будемо підспівувати поки не старі...
Нехай ще Браян Джонсон похрипить
у моєму серці не змовк ще барабан
і досі Крис Слейд тарелями дзвенить
для мене це не група-це просто ураган...
