Я записую в зошит рядки.
Не поезія це, не вірші,
А мої невеселі думки,
Крик забутої світом душі.
Не пишу про кохання палке,
Про красоти осінніх алей,
А про те, що життя скрізь важке
В цьому світі хижацьких страстей.
Не дано мені бачити світ
У м"яких, у пастельних тонах.
Тут немає нічого, крім бід.
Чорно-білий пейзаж - просто жах!
О, мої читачі, не судіть,
Не картайте мене за рядки.
Вже до смерті залишилась мить.
З нею зникнуть печальні думки.
Зворушні ваші думки. Саме головне не думати про погане, а заповнювати все таки душу прекрасним. Погано на душі, візьміть почитайте поезію про прекрасне, позитивну і обов'язково душа розквітне і напише ще не один чудовий вірш.
Душа підкаже що писати,а пишете не для себе,а для іншої душі яка потребує саме цих слів і знайшовши їх задовольниться.
Пишіть , а смерть хай не поспішає,ще так багато є що сказати доброго людям.
Душа бажає, то пишіть....
Прийняти серцю повеліть...
Шкода,що осінь,смуток, війна
Та прийде час, кроки весна
Хоч несміливі зробить...
Всі почуття... оживить.