Блекаут – котру годину –
Ця темінь глупої ночі,
А свічка одна-єдина
І вже загасати хоче.
Гей, Світку, ти де, чудовий?
Де ніжні твої світанки?
Підтримай хоча б розмову,
Аби дочекатись ранку.
У темряві цій так ясно,
Що час проминув ілюзій,
Що підле, а що прекрасне,
Хто є вороги, хто – друзі.
Хай нині і скрутно, й темно,
Та всі стоїмо – стіною,
І світло сердець не меркне,
Ясніє у цім двобої.
Ти, Світе, ясний, химерний,
Авжеж, привітаєш вранці,
Посієш надії зерна,
Із сяйвом заграєш в танці.
І день припливе чудовий,
І Сонце зійде в зеніті,
І мир запанує знову
У домі й у цілім світі