У світ війни відкрились брами:
зійшлися зло й добро в двобої.
Хапаєш спраглими губами
повітря, що спеклось від горя.
А темні хмари гасять світло,
з них сипляться залізні гради.
Пожеж кроваві квіти квітнуть,
і смерть наспівує рулади.
Війна і ти злились в єдине –
немає іншого початку.
Свій розум не втрачаєш дивом,
а на чолі – страждань печатка.
Зійшлися зло й добро в двобої...
Думки до Бога простягаєш,
і серце, що роздерте болем,
лише молитвою зшиваєш...
Колючій вітер вовком виє,
і небо дивиться суворо...
Кто темні брами ці закриє? –
Ми всі разо́м. І дуже скоро.
