Збувається мета – казковим ніжним пухом
наповнюється світ від неба до землі.
Дерева надягли блондинчасті перуки,
й пливуть у срібну даль будинки-кораблі.
Сутулиться ліхтар на сніжому подвір'ї
та блимає ледь-ледь, немов немає сил,
а біля ліхтаря кружляє біле пір'я —
це Бог там, угорі, перину потрусив.
На чистих сторінках, які гортає вітер,
з'являються рядки засніжених поем.
Турбується мороз, щоб їх ніхто не витер,
не зачеркнув пером, не позмивав дощем...
Стежини замело, шляхи позасипало
в казковий край, який примріявся давно.
А мрійників, як я, у світі є чимало,
що дивляться у ніч крізь затишне вікно.
Пані Світлана С. украла мої слова , тому , від себе -Я попав в казковий край , я попав в своє дитинство, коли не було війни. а зимою падав сніг...З повагою Мехті.