Спинилась на порозі, як ішла із хати,
Вдихнула глибоко уранішній озон, –
В повітрі явно відчувався дивний запах
Вологої землі й весняних талих вод.
Як хороше! Весна і справді наставала,
Вже й сонце пригрівало променем ясним!
Хоч і зима вночі морозами лякала
І сніг затягувала настом льодяним,
Та вдень уже висіли крапельки вологи
На голочках зелених сосон і ялин,
І чуть, як обсипались зимові́ покрови
Із волохатих лап – важких снігів пласти.
Удень же крапало й з дахів усе сильніше,
Й синички, що зігрів їх сонця теплий дух,
Чіплялись лапками за будівельні стіни
Й відшукували у щіли́нах сплячих мух.
Вже через кілька днів на річці лід розтане,
На сонці будуть просихати береги,
А там і водяні птахи почнуть вертатись –
Качок великі зграї, лебеді, бусли́.
Мені повітря вже дзвенить пташиним співом,
Бо тане сніг і навкруги дзюрчать струмки,
Проталинки відкрились бурі після снігу,
Поширюючи дивні пахощі весни…
05.01.2015
