прокинувся о полудні від холоду.
пересохлий язик лежав, мов покійник, за ґратами зубів.
побачив у дзеркалі чийсь образ —
колючий кактус, прикиданий зверху купою гною,
з-під якої мутно дивилися на світ два несвіжих яєчних жовтки.
«хто це?!», жахнувся розум.
через мить, що здалася вічністю, зосередившись, зрозумів:
«це ж я… той, ким я є для людей.»
руки піднесли до рота засмаглий чайник зі скрипучою ручкою.
губи найшли носик і припали до нього,
мов до соски колись давно, коли пробудження було не таким…
вода не була джерельною, а звичайною міською
і нагадувала не дуже холодний людський піт.
але це була волога, яка десь поділася з тіла під час сну.
згадувати вчорашні події не міг і не хотів.
минулого та майбутнього не існувало.
була тільки мить, у яку він стояв, втупившись у вікно і хотів курити.
«курити нема.», повідомили сигаретні фільтри,
смердячи та проглядаючи з-за решток святкового столу.
рука пірнула до кишені
та запропонувала два м’ятих уламки сигарети
та фільтр, в який він уставив половину.
вийшов із кімнати, втягуючи дим.
робив це за звичкою, щоб проснутися.
ноги кудись ішли,
а розум замислився над тим, чи можна взагалі ні про що не думати.
і коли вони зупинилися біля унітаза,
розум зрозумів, що саме цього він щойно досягнув.
руки зробили свою справу і вага тіла почала зменшуватись.
подумалось: «так от куди поділася волога.»
рідина пінилась і була схожою на… пиво.
«пива… пива…», зашептав хтось ізсередини.
розум знову непомітно почав не думати
та ввімкнувся лиш у кімнаті,
коли руки найшли у кишені жменю копійок.
цього було досить на пиво та декілька сигарет.
одягнувся та пішов.
при кожному кроці хтось із садистською посмішкою
вправно втикав у мозок голки.
на вулиці було шумно, всі кудись мчали,
а йому так хотілося спокою…
пиво вже було у руках, сигарети – у кишені.
«може посидіти на лавці у парку?»
але крім спокою хотілося тепла.
а було ще не по-весняному холодно.
лишалось одне – здійснити обряд прийому пива у кімнаті.
мозок за ніч набряк і присоскою тиснув на стінки черепа.
пиво помогло йому відлипнути та плавати у блаженстві спасіння.
як завжди, викурив дві сигарети з пивом.
це таки принесло полегшення.
але, крім полегшення, з’явилося зростаюче відчуття голоду.
картоплю чистити не хотілося
і довелося насититись недогризком черствого житнього хліба,
запивши вчорашнім чаєм.
надворі було вже темно.
хотілося спати.
рука взяла книжку, від якої завжди засинав,
несвідомо роздягнувся і накрився холодною ковдрою.
почався потік відомостей,
який плавно розсіявся у переході в інший світ, у світ самого себе…
він спав.
