Вона йому писала про любов,
А він ніколи не звертав на це уваги -
На погляди очей, на сутність цих розмов,
Бо думав він що це - лише розваги.
Вона йому дарила теплоту.
Таку, яку описують в поемах,
Бо там любов знаходить повноту
Немов в осінніх квітах - хризантемах.
Вона його чекала кожен раз,
У зустрічах, що рідко так траплялись,
У звуках смс і телефонних фраз,
Вона цієй любов‘ю надихалась.
А він цього ніколи не цінив,
Бо думав він, що так буває лиш у книгах,
І цю любов зігріти не зумів,
Бо серце в неї все покрито в кригах.
Ось в житті зустрілись - він й вона.
Дві паралельних, що ніколи не зійдеться,
Життя таке - немов тонка струна,
Не знаєш, де й коли вона порветься.
